Все про інтеркулер: призначення, розташування, принцип роботи, різновиди агрегату.
Колись система проміжного охолодження повітря асоціювалася виключно з потужними спортивними автомобілями. Зараз же інтеркулер можна зустріти навіть у доступних масових моделях — незалежно від того, працюють вони на бензині чи дизельному паливі. Розбираємося разом з Auto30.com.
Інтеркулер представляє собою компонент турбованої силової установки, який відповідає за охолодження повітря перед його потраплянням у циліндри. Через своє розташування між компресором і дросельною заслінкою його ще називають проміжним охолоджувачем.
Класична конструкція інтеркулера — це теплообмінник по типу радіатора, подібний до того, що використовується у системі охолодження двигуна. Тільки замість охолоджуючої рідини через нього проходить стиснене повітря, а самі трубки значно ширші. В іншому пристрій і принцип дії схожі.
Існують і більш рідкісні рішення — повітряно-рідинні інтеркулери, в яких застосовується масло як теплоносій. Обидва варіанти розглянемо окремо.
Головне завдання інтеркулера — зниження температури нагнітаного повітря, що сприяє підвищенню щільності суміші та поліпшенню ефективності згорання. Турбокомпресори і механічні нагнітачі стискають повітря перед тим, як воно потрапляє в двигун. Це дозволяє збільшити обсяг кисню у камері згорання, а отже — подати більше пального і отримати більшу потужність.
Саме тому всі сучасні силові установки з турбонаддувом — будь то бензинові чи дизельні — обов'язково комплектуються інтеркулером.
Ідея проста: чим більше повітря потрапить у циліндри, тим вищий потенціал потужності. Але при стисненні повітря нагрівається — це фізика. А при підвищенні температури щільність повітря знижується, і його об'єм стає "менш ефективним". Тому після компресора гаряче повітря направляється в інтеркулер, де охолоджується і знову ущільнюється, перш ніж потрапити у впускний тракт.
Існує два основних типи інтеркулерів.
Це найбільш поширений варіант. Конструктивно він нагадує радіатор з багатьма охолоджуючими пластинами. Найчастіше встановлюється у передній частині автомобіля, де на нього постійно потрапляє повітряний потік. Нерідко він входить в "бутерброд" радіаторів системи охолодження, кондиціонера і інших вузлів.
Іноді такі інтеркулери монтують в нестандартних місцях — над двигуном або збоку. У таких випадках передбачені спеціальні канали для подачі повітря до охолоджувача.
Більш технологічно складний і дорогий варіант. Тут інтеркулер — це ціла замкнена система з окремою циркуляцією теплоносія. Замість повітря по системі рухається спеціальне масло, яке перекачується помпою. Масло охолоджується у малогабаритному радіаторі, а потім потрапляє в теплообмінник поруч з впускним колектором, де і охолоджує нагніткове повітря.
Перевага такої системи — в компактності. Її застосовують там, де для встановлення класичного радіатора просто немає місця.
У звичайних повітряних інтеркулерів основною проблемою може стати витік повітря. Причина — корозія алюмінієвих елементів, особливо на автомобілях з віком. У умовах підвищеної вологості або при використанні соляних реагентів цей процес прискорюється. Через руйнування тонких ребрів погіршується теплообмін, і ефективність охолодження падає.
У системах з рідинним контуром можливі більш різноманітні несправності: від витоку масла до виходу з ладу помпи чи теплообмінника. Однак такі системи встановлюються в основному на спортивні або дороблені автомобілі, де експлуатація значно відрізняється від повсякденної міської їзди.