Маленький хлопчик помітив біля магазину бородатого байкера — те, що сталося далі, було схоже на різдвяне диво

У п’ятницю я заїхав до гіпермаркету, щоб запастися продуктами. Я помітив вільне місце для паркування просто поруч із неймовірно гарним Harley.

Я припаркувався, вийшов із машини й почав милуватися мотоциклом. Мені завжди подобалися такі мотоцикли.

Неподалік родина завантажувала продукти в машину: мама, тато й маленький хлопчик років п’яти.

Тоді підійшов власник Harley.

Він мав вигляд справжнісінького класичного байкера. Шкіряні штани, ковбойські чоботи, шкіряний жилет на голе тіло, татуювання ZZ Top на одному передпліччі й AC/DC — на іншому.

А ще в нього було волосся.

Величезна білосніжна грива кучерів і така сама біла борода, що сягала майже живота.

Він був схожий на щось середнє між гітаристом ZZ Top і Санта-Клаусом на мотоциклі.

Маленький хлопчик раптом вигукнув:

«Мамо, дивись! Санта-Клаус!»

Його мама всміхнулася й сказала:

«Ні, любий. Це байкер».

Хлопчик почав випинати нижню губу.

Саме тоді байкер повернувся до нього й промовив низьким, цілком серйозним голосом:

«Насправді я і є Санта-Клаус».

Хлопчик поглянув на нього.

«А де твоя червона шуба? І чому ти їздиш на мотоциклі?»

«Зараз літо. Я у відпустці. Трохи катаюся й перевіряю, хто з дітей поводиться добре, а хто — ні. Так я знатиму, хто отримає подарунки на Різдво, а хто не отримає. А на мотоциклі я їжджу тому, що олені теж у відпустці. Вони зараз їдять траву й відновлюють сили. Коли прийде зима, у них буде багато роботи».

Хлопчик трохи подумав.

«А де місіс Клаус?»

«Вона на півдні. Відпочиває в Туреччині».

«А вона не розтане?»

«Ні. Це просто частина казки. Ми не танемо, коли спекотно».

Потім байкер відкрив одну з бічних сумок мотоцикла.

Вона була наповнена маленькими плюшевими зайчиками.

Він дістав одного й простягнув хлопчикові.

«Будь хорошим хлопчиком, слухайся маму й тата, і на Різдво ти отримаєш дуже гарний подарунок».

Здавалося, хлопчик ось-ось заплаче від щастя.

Потім байкер повернувся до мене, підморгнув і тихенько прошепотів:

«Уже третій за сьогодні».

Він сів на мотоцикл і повільно поїхав геть.

Мама всміхалася. Тато всміхався. Маленький хлопчик обіймав свого плюшевого зайчика.

Я підвів погляд до сонячного неба й подумав:

«Життя таки прекрасне».