Автоподорожі без кордонів: Хто і як долав Дар'єнську перешкоду

Панамериканське шосе, офіційно визнане Книгою рекордів Гіннеса найдовшою автодорогою на планеті, пронизує всю Америку — від Аляски до аргентинської Вогняної Землі. Однак це величне транспортне полотно обривається в найбільш несподіваному місці — у густих тропічних заростях між Панамою та Колумбією, де панує Дар'єнська перешкода (Darien Gap).

Джунглі, які не здаються

Дар'єнська перешкода — це близько 160 км незайманих тропічних лісів, заболочених низин та важкопрохідних пагорбів. Усі спроби прокласти тут повноцінну трасу протягом десятиліть стикаються з нездоланними труднощами: високі витрати, унікальна екосистема, протести корінних народів і санітарні побоювання. Одне з аргументованих заперечень проти будівництва дороги — ризик поширення хвороб, характерних для південного регіону, на північ континенту, а також полегшення транспортування наркотиків з Колумбії.

Для автоподорожуючих, які бажають подолати весь континент з півночі на південь, Дар'єн — справжня головоломка. Панамериканське шосе закінчується в панамському селищі Явіза, звідки машини доводиться перевантажувати на баржі або судна, щоб морем дістатися до колумбійського міста Турбо. Були і більш сміливі спроби: так, родина Шрейдерів у 1995 році об'їхала Дар'єн на амфібійному позашляховику по Карибському морю, лавіруючи між рифами та постійно ризикуючи потрапити в шторм.

Але мрія прорватися через зелену стіну манила і раніше.

Перша експедиція: на межі можливостей

До 1960 року була організована перша серйозна спроба перетнути Дар'єн по суходолу. Метою Trans-Darien Expedition було не просто пригода — учасники повинні були прибути до Боготи на Панамериканський конгрес з дорожнього будівництва.

У експедицію увійшли два підготовлених позашляховика: Land Rover Series II з прізвиськом La Cucaracha Cariñosa та Jeep CJ-5. Перший екіпаж, що представляв Канаду, стартував з Торонто восени 1959 року і на початку січня 1960 прибув у Панаму. Тут до них приєдналася команда з Jeep, що представляла Підкомітет Дар'єн. Вісім додаткових учасників забезпечували розчищення маршруту, організацію переправ та транспортування спорядження.

Маршрут проходив по ледве помітних стежках, що перетинали густі зарості, гори та десятки річок. У день вдавалося подолати всього 4–5 кілометрів. Всього команда перетнула 180 річок і побудувала 125 мостів з пальмових стовбурів. Їм довелося зіткнутися з перекиданням техніки, поломками лебідок, небезпеками з боку природи та хворобами. Але через 134 дні вони дісталися до Колумбії. Це стало першим в історії випадком, коли автомобілі перетнули Дар'єн по суходолу.

«Зухвалий Дар'єн»: на легкових Chevrolet

Слідом за цією експедицією у 1961 році відбулося куди більш зухвале (і, за думкою багатьох, безумне) підприємство. Американці, за підтримки Chevrolet, вирішили пройти той самий маршрут… на задньоприводних седанах Chevrolet Corvair — міській моделі із задньою компоновкою двигуна і повітряним охолодженням. Незважаючи на відсутність повного приводу та повну відсутність позашляхового призначення, два з трьох автомобілів все ж досягли кордону Панами і Колумбії через 109 днів шляху. Один з розбитих Corvair залишився в джунглях і пізніше був знайдений британською експедицією у 1972 році.

Хто ще наважувався на Дар'єн?

У наступні десятиліття знаходилися нові сміливці, готові кинути виклик зеленій пустці:

• Land Rover і Jeep CJ-5 (тривалість 135 днів)
• Три Chevrolet Corvair (109 днів)
• Range Rover і Land Rover (100 днів)
• Jeep CJ-7 (30 днів)
• Jeep CJ-5 (немає інформації)

Чому дороги там все ще немає?

Незважаючи на десятиліття обговорень, будівництво дороги через Дар'єн так і залишається в підвішеному стані. Причини ті ж: складний ландшафт, охоронювана екосистема (частина регіону входить до біосферного резервата ЮНЕСКО), побоювання з приводу міграції та контрабанди, а також протести з боку місцевих громад. ООН та екологічні організації не раз висловлювались проти продовження Панамериканського шосе через цей регіон.

Дар'єн сьогодні — випробування для обраних

На сьогоднішній день Дар'єнська перешкода залишається символом того, де закінчуються дороги і починається справжня пригода. Він все ще манить дослідників, мандрівників та ентузіастів офф-роуда з усього світу, готових ризикнути усім заради можливості пройти один із найнепереможніших маршрутів у світі.